MCMC. Віртуальна навчальна лабораторія

Розділ 2

Дискурс сучасного міста


Моя любове, Запоріжжя…
Коли з поїздок повертаюсь до цього міста – сприймаю його особливо, з хвилюванням, усіма органами чуття. Широчінь його вулиць і вишуканість веж. Звуки Козацького маршу на залізничному вокзалі, шум моторів і шин на Проспекті. Тихо-дзвінку прозорість його сутінків і стрекіт цикад серпневими вечорами… Ласкаво-тепле доторкання південноукраїнського сонця, шорстку архітектуру конструктивізму і величні у своїй міцності, вишуканості й досконалості релікти архітектури менонітів.

Ніжні відтінки кавових смаків у кав'ярнях, дражливі запахи промислової зони та Червоної річки. П'янкий аромат квітучих лип у червні…

Відчуваю вібрацію греблі ДніпроГЕС і Проспект – хребет міста, як вісь світобудови вздовж Дніпра, на якій усе тримається, яка всьому надає рівновагу, все прояснює.

У самій назві – Запоріжжя – відлунює й посвист козацької шаблі,
і міцний захисний мур, заокругленість домашнього затишку,
як відлуння м'якої жіночої клаузули в поезії …
Бувають міста, так би мовити, гомогенні, однорідні у своїй структурі й архітектоніці, сумно уніфіковані безжальним ХХ століттям. Запоріжжя, навпаки, вражає неповторністю рис обличчя, характеру, багатством історії життя. Воно все тримається на приголомшливих поєднаннях – ритмів, часів, стилів, образів.

Люблю блукати вулицями цього міста, люблю потрапляти в нові райони, заходити щось цілком несподіване, дивовижне. У мене роман із цим містом. І я не хочу, щоб почуття тьмяніли…

Люблю зустрічати незвичайних людей на цих вулицях.

Симпатичну літню жіночку, яка народилася на алеї Ентузіастів, жила у війну на проспекті Шевченка, після війни на проспекті Сталіна, а тепер живе на проспекті Металургів – і все це на тому самому проспекті.

Малесеньку на зріст школярку-випускницю, яка приїхала вступати не абикуди, а на філософський факультет університету!

Я щаслива своєю професією, щаслива працювати серед молоді, а в студентах найбільше ціную їхнє прагнення нового.

Це місто не перестає мене дивувати.

Незвичайними заходами сонця над університетським містечком
та старим Олександрівськом...
Дивним густо-туманним осіннім днем над Мокрою Московкою –
– і квітучою сакурою навесні там же, в Дубовому Гаю.
Тими місцями, яким вдається (або ще донедавна вдавалося) зберігати особливу культурну пам'ять, –

як оці вишукані ковані сходи у дворі на вулиці Свердлова, 23А – зупинена передостання мить, коли вони ще були на своєму місці, ще не вкрадені й не здані в металобрухт…

Місто змінюється. І ми разом пишемо новий текст, формуємо новий вигляд міста.
Ми застали мить зміни і бачили це: остання осінь на площі Радянській (року 2015) – і перша весна на майдані Університетському (у рік 2016).

Ми разом зі студентами досліджуємо дискурсивні практики сучасного міста. Місто як текст, як дискурс, отриманий нами в дарунок від попередніх поколінь, який ми мусимо передати дітям. Місто – наше спільне середовище життєбудування і наше спільне багатоголосе повідомлення.

У цьому розділі сайту представлені навчальні студентські проекти за напрямом «Рідне місто в аспекті соціальних комунікацій».

Дорогі студенти, тут ви ознайомитесь із дослідженнями ваших старших товаришів, знайдете корисні матеріали з урбаністики та комунікативістики. Ці реалізовані студентські проекти – мій справжній викладацький скарб. Знаю, що в них вкладено багато ідей, душі та молодої наснаги. Сподіваюся, ваші роботи будуть ще кращими!
Олена Олександрівна Семенець
доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії комунікації, реклами та зв'язків із громадськістю.
Факультет журналістики Запорізького національного університету
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website