Комунікаційна сутність пам'ятників


У Запоріжжі багато монументів. Деякі з них у 2016 році зникли з міського ландшафту, в руслі загального процесу декомунізації. Найулюбленіші залишаються з нами. Як, наприклад, цей пам'ятник Сталевару, що стоїть на початку проспекту Металургів, там, де розпочинається промислова зона Запоріжжя. Молодий і статечний, сповнений сили й зосереджений на своїй роботі, зрозумілий і близький, він вітає металургів усіх поколінь і додає особливої душевної теплоти і романтики цій професії.




Карина Тімко (2013) намагається загалом осмислити роль пам'ятників у структуруванні міського простору, їхній символічно-змістовий вплив на довкілля. Карина розглядає феномен «панування» пам'ятників над простором, сакральні та прагматичні аспекти сприймання їх людьми, а також відмінності в баченні пам'ятників містянами та гостями-туристами.

І неодмінно – історія одного з найулюбленіших пам'ятників запоріжців – «Годинника закоханих» на бульварі Шевченка, як утілення локальної колективної пам'яті.

Оксана Якименко розповідає про пам'ятники Запоріжжя, які увічнюють подвиги військових – захисників Вітчизни. Зацікавленість Оксани цією темою у 2015 році, в час боротьби України із зовнішньою агресією, цілком зрозуміла. Вийшла вдумлива розповідь, цілісна картина, коли спогади про героїв Другої світової набувають особливо актуального звучання.

Мости Запоріжжя


Інформація про історію будівництва мостів у Запоріжжі узагальнена в презентації Олі Довбак (2012) та презентації Насті Іовової (2015).

У роботі «Мости як засіб соціальної комунікації» Тетяна Мошківська прагне розкрити комунікаційну сутність та унікальну ауру запорізьких мостів.

Над чим замислились міські парки


Парки – особливе міське середовище, де людина може зупинитися, відійти від звичної метушні й неквапливо поспілкуватися з друзями, спокійно обдумати деякі речі, відчути щось важливе в навколишньому світі. На думку Саші Мінаєвої та Насті Подольської, у міських парках є щось магічне, в них захована особлива глибина культурної пам'яті.
До свого проекту (2016) Саша й Настя підійшли розважливо, подаючи в передмові філософське обґрунтування власного бачення проблеми.

Вихідні тези дослідження (коротко):

Парк (або сад) – це Модель Світу. Відповідно, кожен парк складається зі змістово навантажених прообразів-архетипів: дерев та їхніх тіней, пам'ятників і статуй, лав, фонтанів і озер…
«Сад весь може бути прочитаний як книга або заклинання… Сад – це пристрій для управління Всесвітом» (Умберто Еко, «Маятник Фуко»).

Культури, які «усвідомлюють себе», завжди задумували сади й парки як особливі моделі світобудови, наділені властивістю «зворотного зв'язку».

Парк – простір символізації. Це місце народження символів, а отже, проектний простір: зважаючи на якість садів і парків, можна робити висновки про загальну культуру містян, про їхні уявлення про себе та про своє майбутнє.

Добре, що в Запоріжжі ще є парки, на які ми дивимось зі світлим почуттям…

Індустріальний дискурс міста


Навчаючись на журфаці заочно, Оля Лебедєва працювала тележурналістом, а отже вже мала у своєму портфоліо чималий запас відзнятого матеріалу. Тож сучасні промислові підприємства Запоріжжя й представляє у своєму відео.

Але спочатку – «Весна на Зарічній вулиці», само собою. Адже це невід'ємна частина запорізької ментальності й разом з тим індустріального дискурсу нашого міста. Фільм неймовірної щирості й душевної теплоти, він цінний також і кадрами «Запоріжсталі» та «Дніпроспецсталі», які ми дивимося з уже шістдесятилітньої відстані…

Запрошую до перегляду Олиної роботи про індустріальну комунікацію в Запоріжжі (2012). Поетична і реалістична водночас, правдива й зігріта теплом серця, виразна й змістовна робота. Самий лише візуальний ряд і музика. Своєрідна тележурналістика без слів. У підсумку – вражає!

Зовнішня реклама: органічний компонент міського середовища?


Місце зовнішньої реклами в загальному міському дискурсі – новий напрям наших досліджень.
Розпочати вирішили з вивчення світових трендів рекламної індустрії та порівняння з досвідом зовнішньої реклами в Запоріжжі. У 2014 році Оля Котова захистила дипломну роботу «Зовнішня реклама: новітні світові тенденції та реалії міста Запоріжжя». Деякі спостереження та приклади складників запорізького рекламного дискурсу представлені у відеопрезентації до дипломної роботи.

Отже, дуже актуальний і перспективний напрям досліджень! У центрі уваги повинні бути не лише відповідність новітнім тенденціям розвитку галузі, але й якість контенту і дизайну реклами, а також її локалізація, взаємодія зображень на рекламних носіях із загальним міським комунікаційним середовищем.

Наприклад, соціальна реклама, спрямована проти паління, – річ, поза сумнівом, корисна й потрібна. Але чи доречно вибрати саме таке зображення і розмістити його саме біля будинку Коксохіму – найулюбленішої для запоріжців вежі, яка є композиційним акцентом цілого району, того самого історичного Соцміста?

Порівняймо, як виглядає наше міське середовище. Старі фотографії, ще з милою серцю запоріжців ромашкою на вежі Коксохіму. І нове фото цього місця – серпень 2016.

Невже так повинно бути в нашому спільному домі?

Дискурсивні практики стрит-арту


Молоде покоління прагне зробити наш спільний простір барвистим, яскравим і життєрадісним. При цьому ще й наповненим добрими смислами. Стрит-арт знаходить відгук у різних поколінь, у молоді передусім.

Анна Жук та Аліна Кривик (2014) зібрали фото нових творів запорізького стрит-арту, які з'явилися в добу Революції Гідності.

Валерія Тимощук розповідає про специфіку стрит-арту у своєму рідному Бердянську (2014).

Данило Леховіцер (2016) у розмові з вуличним художником Іллею Яковлевим (відомим під ніком «SPIN») разом міркують про вплив міського середовища на психіку людини, про амбівалентність стосунків митця з індустріальним дискурсом та про «індустріальний шарм» Запоріжжя. Художник згадує свій досвід роботи в США, в одній з найкращих у світі графіті-команд. Дивимося фото запорізьких муралів Іллі Яковлева (на першому з них бачимо й самого автора вуличних картин).

Свою оцінку вуличного мистецтва в Запоріжжі пропонує Анастасія Гашенко (2014).