MCMC. Віртуальна навчальна лабораторія
Запоріжжя в мистецтві
Моє місто в кіномистецтві
Відео, яке миттєво знайшло емоційний відгук у серцях запоріжців, – «Запорожье – вся моя жизнь» («Hokkaido Demi», 2016). Творчий колектив: Дмитро Кононенко, Ірина Бакумовська, Анастасія Попова.
Студенти представляють креативний «сюжет» – своєрідну історію Запоріжжя в радянських кінострічках та людських долях. Знакові події історії, рідні будинки й вулиці, людяність і щирість старих фільмів, класний монтаж і молоде драйвове відчуття перебігу часу. А головне – справжня любов молодих людей до рідного міста. Інакше не було б такої хорошої роботи!
Відео, яке миттєво знайшло емоційний відгук у серцях запоріжців, – «Запорожье – вся моя жизнь» («Hokkaido Demi», 2016). Творчий колектив: Дмитро Кононенко, Ірина Бакумовська, Анастасія Попова.
Студенти представляють креативний «сюжет» – своєрідну історію Запоріжжя в радянських кінострічках та людських долях. Знакові події історії, рідні будинки й вулиці, людяність і щирість старих фільмів, класний монтаж і молоде драйвове відчуття перебігу часу. А головне – справжня любов молодих людей до рідного міста. Інакше не було б такої хорошої роботи!
Поліна Гавловська (2017) у своїй відеороботі презентує результати опитування зовсім юних запоріжців про відомі фільми, зняті в нашому місті заводів, – і визначає найпопулярніший, який є гордістю Запоріжжя. Ви точно знаєте, який!
Анна Черевань (2014) у змонтованому нею відео «Моє місто в кіномистецтві» представляє (на основі відомого матеріалу Тетяни Нечет) фільми, які знімалися в Запоріжжі.
Катерина Журба (2016) докладніше зупиняється на історії створення цих фільмів та цікавих моментах під час зйомок. Наприклад, як знімали завірюху у «Весні на Зарічній вулиці», адже зима того року насправді видалася безсніжною. Чому «Канікули Кроша» довелося знімати саме в Запоріжжі. І багато іншого захопливого про наше місто в кінострічках.
Алла Лисак (2014) розповідає про розвиток кінематографа в сучасному Запоріжжі, зокрема про зйомки фільму «Запоріжжя, я люблю тебе» та про участь запорізької молоді – не професійних акторів – у цьому проекті.
Анна Черевань (2014) у змонтованому нею відео «Моє місто в кіномистецтві» представляє (на основі відомого матеріалу Тетяни Нечет) фільми, які знімалися в Запоріжжі.
Катерина Журба (2016) докладніше зупиняється на історії створення цих фільмів та цікавих моментах під час зйомок. Наприклад, як знімали завірюху у «Весні на Зарічній вулиці», адже зима того року насправді видалася безсніжною. Чому «Канікули Кроша» довелося знімати саме в Запоріжжі. І багато іншого захопливого про наше місто в кінострічках.
Алла Лисак (2014) розповідає про розвиток кінематографа в сучасному Запоріжжі, зокрема про зйомки фільму «Запоріжжя, я люблю тебе» та про участь запорізької молоді – не професійних акторів – у цьому проекті.
Пісні про Запоріжжя
Євгеній Рахманов (2014) представляє – у власній експериментальній манері, не дивуйтеся:) – добірку відеокліпів пісень про рідне місто.
Свій проект Женя презентує так:
«Кожного разу, прямуючи кудись вулицями свого міста, ми можемо споглядати безліч картин: ось в осінньому парку похитуються в такт вітру кремезні дуби, ось на тлі житлових будинків димлять труби, що ніби палять дешеві цигарки, а ось біля храму сидять жебраки, прохаючи милостині в перехожих… Можемо – але це не значить, що справді бачимо. Наше місто здається нам таким звичним і буденним, що ми майже не помічаємо, яким різним воно може бути».
Пісні допомагають отримати свіже й яскраве бачення знайомого міста, ніби заново його відкрити.
Гурт «Хорта» і його композиція, виконана ще в ранніх двохтисячних. Краса міста, козацька честь і слава, ідея єдності та неподільності держави. Вражає також, за словами Євгенія, «як на етно-мотиви покладено сучасну славу Запоріжжя – важку, промислову, таку, що «підкорила хвилі Дніпра».
Реп-виконавці Jamalic & Morf і композиція «История города». «Вона ніби повертає нас з небес на землю, де береги з'єднують сірі мости, за якими видніються звичайні панельні забудови спальних районів. Там, у цьому Запоріжжі, замість старого дому зводиться «черговий салон», а історія міста повільно відходить у минуле».
І все ж таки: «Это мой город! Он мне так дорог! …Я із Запоріжжя. Де би не був – завжди поряд. Назавжди в серці ці двори і райони…»
Анатолій Сердюк і його виконана в поп-стилі пісня «Запоріжжя моє кохане», із характерною романтизацією великого будівництва: «У хвилях Дніпрових пороги приспали, Підковою щастя звели Дніпрогес…»
Три різні образи міста – звичного і нового. Найріднішого.
Євгеній Рахманов (2014) представляє – у власній експериментальній манері, не дивуйтеся:) – добірку відеокліпів пісень про рідне місто.
Свій проект Женя презентує так:
«Кожного разу, прямуючи кудись вулицями свого міста, ми можемо споглядати безліч картин: ось в осінньому парку похитуються в такт вітру кремезні дуби, ось на тлі житлових будинків димлять труби, що ніби палять дешеві цигарки, а ось біля храму сидять жебраки, прохаючи милостині в перехожих… Можемо – але це не значить, що справді бачимо. Наше місто здається нам таким звичним і буденним, що ми майже не помічаємо, яким різним воно може бути».
Пісні допомагають отримати свіже й яскраве бачення знайомого міста, ніби заново його відкрити.
Гурт «Хорта» і його композиція, виконана ще в ранніх двохтисячних. Краса міста, козацька честь і слава, ідея єдності та неподільності держави. Вражає також, за словами Євгенія, «як на етно-мотиви покладено сучасну славу Запоріжжя – важку, промислову, таку, що «підкорила хвилі Дніпра».
Реп-виконавці Jamalic & Morf і композиція «История города». «Вона ніби повертає нас з небес на землю, де береги з'єднують сірі мости, за якими видніються звичайні панельні забудови спальних районів. Там, у цьому Запоріжжі, замість старого дому зводиться «черговий салон», а історія міста повільно відходить у минуле».
І все ж таки: «Это мой город! Он мне так дорог! …Я із Запоріжжя. Де би не був – завжди поряд. Назавжди в серці ці двори і райони…»
Анатолій Сердюк і його виконана в поп-стилі пісня «Запоріжжя моє кохане», із характерною романтизацією великого будівництва: «У хвилях Дніпрових пороги приспали, Підковою щастя звели Дніпрогес…»
Три різні образи міста – звичного і нового. Найріднішого.
Місто в картинах художників
Наталя Воронова в «Горожанин-информ» розповідає про виставку запорізького живописця Бориса Єгорова «Запоріжжя моє кохане» (2012). Полотна митця присвячені життю нашого міста 1950–1970‑х років.
«Во времена послевоенной разрухи Борис Егоров, еще начинающий художник, окончив Одесское художественное училище, приехал по распределению в Запорожье, и был поражен грандиозным размахом строительства города. Как творческого человека, его восхищало сочетание высотных новостроек и небольших хаток в самом центре Запорожья. Вместе с молодыми художниками, Борис Кузьмич выходил с этюдниками на природу, на места стройки, чтобы запечатлеть строительство новых объектов. Так были написаны картины «Строительство по улице Правды» (1951 г.), «Старая набережная Днепра» (1952 г.), «Бульвар Центральный строится» (1954 г.), «Последняя хата на улице Нижнеднепровской» (1955 г.), «Новостройка по улице Правды» (1958 г.) и многие другие.
При взгляде на эти картины сразу возникает желание отыскать современные улицы, которые автор запечатлел на своих полотнах, и сравнить их с работами шестидесятилетней давности…»
Таке порівняння Наталка й проводить – і як запоріжанка, і як молода талановита журналістка, і як людина, яка прагне збагнути секрети впливу образотворчого мистецтва.
«Уникальный архитектурный образ Днепрогэса мастер талантливо воссоздал на полотне «Весенние кружева» (1972 г.). Когда во время паводка поток воды с неудержимой силой спадает через плотину, укрывая поверхность Днепра бурлящим кружевом пенистой воды. Тут же виднеется легендарная Хортица с уже распустившейся весенней зеленью».
Напевне, у вас теж, як і в мене, виникає бажання неодмінно побачити цю картину Бориса Єгорова?
Твори справжнього майстра не лише передають хроніку минулих подій – у них читаємо й мудре послання життєвого досвіду, яке збагачує наше розуміння світу:
«…картиной «Колхозный сторож» несколько лет назад заинтересовались зарубежные коллекционеры, но автор не стал продавать работу, оставив ее в Украине. Как говорит сам Борис Кузьмич, его картины призваны развивать чувство прекрасного, некую духовность у молодого поколения, дарить положительные эмоции. В свои 88 лет художник остается оптимистом и признается, что будет писать, пока видят глаза и руки держат кисть».
Картини художника Бориса Кузьмича Єгорова
(фото із сайту «Индустриалки»).
«Во времена послевоенной разрухи Борис Егоров, еще начинающий художник, окончив Одесское художественное училище, приехал по распределению в Запорожье, и был поражен грандиозным размахом строительства города. Как творческого человека, его восхищало сочетание высотных новостроек и небольших хаток в самом центре Запорожья. Вместе с молодыми художниками, Борис Кузьмич выходил с этюдниками на природу, на места стройки, чтобы запечатлеть строительство новых объектов. Так были написаны картины «Строительство по улице Правды» (1951 г.), «Старая набережная Днепра» (1952 г.), «Бульвар Центральный строится» (1954 г.), «Последняя хата на улице Нижнеднепровской» (1955 г.), «Новостройка по улице Правды» (1958 г.) и многие другие.
При взгляде на эти картины сразу возникает желание отыскать современные улицы, которые автор запечатлел на своих полотнах, и сравнить их с работами шестидесятилетней давности…»
Таке порівняння Наталка й проводить – і як запоріжанка, і як молода талановита журналістка, і як людина, яка прагне збагнути секрети впливу образотворчого мистецтва.
«Уникальный архитектурный образ Днепрогэса мастер талантливо воссоздал на полотне «Весенние кружева» (1972 г.). Когда во время паводка поток воды с неудержимой силой спадает через плотину, укрывая поверхность Днепра бурлящим кружевом пенистой воды. Тут же виднеется легендарная Хортица с уже распустившейся весенней зеленью».
Напевне, у вас теж, як і в мене, виникає бажання неодмінно побачити цю картину Бориса Єгорова?
Твори справжнього майстра не лише передають хроніку минулих подій – у них читаємо й мудре послання життєвого досвіду, яке збагачує наше розуміння світу:
«…картиной «Колхозный сторож» несколько лет назад заинтересовались зарубежные коллекционеры, но автор не стал продавать работу, оставив ее в Украине. Как говорит сам Борис Кузьмич, его картины призваны развивать чувство прекрасного, некую духовность у молодого поколения, дарить положительные эмоции. В свои 88 лет художник остается оптимистом и признается, что будет писать, пока видят глаза и руки держат кисть».
Картини художника Бориса Кузьмича Єгорова
(фото із сайту «Индустриалки»).
Ще дві картини Бориса Єгорова: «Строительство магазина Золотой ключик» та «Последняя хата на Набережной» (із сайту «ZаБор»).
А це – відкриття від «Атипичного Запорожья» (ВКонтакте, 3 лютого 2017): знахідка на аукционе EBAY. Кілька картин Бориса Кузьмича Єгорова, почесного громадянина Запоріжжя.
«Весенние кружева» (1957)
«Проезд Пушкина» (1956)
«В Запорожском речном порту» (1980).
«Весенние кружева» (1957)
«Проезд Пушкина» (1956)
«В Запорожском речном порту» (1980).
Запоріжжю присвятили свої полотна багато художників – і старшого покоління, і зовсім молоді: Костянтин Богаєвський, Карпо Трохименко, Анатолій Фомін, Володимир Коробов, Михайло Акіньшин, Олексій Якушенко, Олександр Углов, Олексій Куденко, Віктор Герценок, Леонід Золотарьов, Лариса Єрмак, Аліна Славгородська, Анастасія Іванова, Юрій Калашников, Дмитро Разін… (дивимося деякі репродукції на форумі «ZаБор» – тут і тут).
Різні техніки виконання, різні художні образи й емоційні настрої міста. Дорогі студенти, відкривайте для вашої аудиторії більше відомостей про ці роботи. Пишіть про запорізьких митців і самі отримуйте натхнення!
Дуже вдячний матеріал для арт-журналістики!
Різні техніки виконання, різні художні образи й емоційні настрої міста. Дорогі студенти, відкривайте для вашої аудиторії більше відомостей про ці роботи. Пишіть про запорізьких митців і самі отримуйте натхнення!
Дуже вдячний матеріал для арт-журналістики!
Олена Олександрівна Семенець
доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії комунікації, реклами та зв'язків із громадськістю.
Факультет журналістики Запорізького національного університету
Факультет журналістики Запорізького національного університету
